новости, достопримечательности, история, карта, фотогалерея Донецкой области
Донбасс информационный - путеводитель по Донецкой области
Загрузка...
Loading...
Загрузка...

Новости Донецка и области

5 декабря 2014 года

Зорян Шкиряк: Люди на Донбассе сами сделают выводы и одумаются

советник министра внутренних дел Украины Зорян Шкиряк 

советник министра внутренних дел Украины Зорян Шкиряк

Советник министра внутренних дел Украины Зорян Шкиряк дал эксклюзивное интервью телеканалу NewsOne.

Корреспондент: Еще раз спасибо за то, что согласились поучаствовать в нашей программе. Давайте сразу с актуального. Сегодня - большой процесс формирования правительства. Как вы в целом оцениваете то, что происходит сейчас именно в части формирования нового правительства?

Зорян ШКИРЯК: Доброго дня. Ви знаєте, насправді, мабуть, з моєї сторони не зовсім коректно коментувати процеси безпосередньо формування уряду. Оскільки це на даному етапі не питання моєї компетенції. Втім, звичайно, як громадянин України, як людина, соціально і політично активна, я не залишаюся осторонь цих процесів. Тому насправді я їх оцінюю по-різному. І є, звичайно, ті речі, які сьогодні можна характеризувати як позитивні. Є, звичайно, ті речі, які, м’яко кажучи, можуть трошки насторожувати.

Вы одним из первых сказали, что Арсен Аваков остается министром внутренних дел. Это уже официально подтвержденная информация, или это, грубо говоря, инсайд, который вы использовали?

Ви знаєте, я насправді не говорив, що Арсен Борисович залишається. Я коментував це дещо інакше. Я говорив про те, що якщо це не Арсен Аваков, то, будь ласка, озвучте хоча б одну альтернативну кандидатуру. Тобто коли ми обговорюємо питання того чи іншого міністра, то ми повинні усвідомлювати, що повинна бути альтернатива. На сьогоднішній день я не бачу і, мабуть, як і більшість українців, альтернативи Авакову. І це не тому, що я працюю в його команді. А це тому, що сьогодні це об’єктивна ситуація, пов’язана з тими процесами, які відбуваються в Міністерстві внутрішніх справ і взагалі в Україні в цілому. Тому тут не повинно бути, знаєте, спекуляції якоїсь. Оскільки Міністерство внутрішніх справ - це надзвичайно важливий фактор для формування як зовнішньої, так і зовнішньої політики. І потрібно пам’ятати про те, що йде війна. І, мабуть, сьогодні, коли ми обговорюємо кандидатуру тих чи інших керівників відомств, зокрема і таких, як силові відомства, то ми повинні думати не про популістичні речі, не про популізм, не про бахвальство, а про реалії сьогодення. І, власне, усвідомлювати те, що буде завтра, післязавтра, через півроку чи через рік. Тому, на мій погляд, сьогодні кандидатури і Арсена Борисовича, і Степана Тимофійовича як міністра оборони, мабуть, сумнівів не повинні викликати".

Вы, говоря об этом, имеется ли в виду, что если, допустим, меняется кандидатура Авакова на какого-то другого человека, значит ли это, что реформа МВД, о которой было публично объявлено, может затормозиться или пойти немножко не так?

Звичайно. І не тільки це. Я думаю, що взагалі той контекст, який був заданий Арсеном Аваковим і взагалі той шлях реформування, боротьби з корупцією, власне, перетворення Міністерства внутрішніх справ у справній… приведення до справжнього європейського формату, ну, може бути змінений. Тому що ми прекрасно розуміємо, що кожен керівник, в тому числі і будь-який керівник Міністерства внутрішніх справ, формулює політику міністерства таким чином, яким він хоче її бачити. Це не означає категоричність - ні в якому разі. Це означає виключно пересторогу. Оскільки, безперечно, той шлях, який задали ми і наша команда… І, до речі, я тут хочу сказати, що, подобається це комусь чи ні, але нинішнє Міністерство внутрішніх справ є єдиним міністерством силовим, та й, мабуть, реально єдиним міністерством в Україні, яке запропонувало реальну революційно-еволюційну реформу свого відомства. Винесли її на публічне обговорення, запропонували суспільству, запропонували засобам масової інформації. І, мабуть, цей шлях відкритості, публічності потрібно на сьогоднішній день зберігати. Крім того, потрібно усвідомлювати те, про що я вже говорив неодноразово: що, ви задумайтесь, ми проводимо і намагаємося провести цю реформу в умовах відкритої війни з Російською Федерацією, з російськими терористичними бандами, які тимчасово окуповують кілька районів кілька районів Донецької і Луганської області. І це надзвичайно важко і в той самий час відповідально спромогтися здійснити реформування Міністерства внутрішніх справ саме в таких умовах. Варто добавляти тут і те, що сьогодні саме підрозділи Національної гвардії України, підрозділи Міністерства внутрішніх справ, добровольчі батальйони спеціального призначення Міністерства внутрішніх справ є тим головним форпостом збереження територіальної цілісності України, які сьогодні виконують найскладніші, найнебезпечніші і найвідповідальніші завдання в рамках проведення антитерористичної операції, звичайно, спільно з нашими побратимами і з нашими колегами зі Збройних сил України. Тому це велика відповідальність. Знаєте, я спокійно ставлюся до будь-якої альтернативи. Але поки що я не зустрічав людини, а повірте, я достатньо добре знаю українським політикум, яка б в принципі погодилася сьогодні взяти на свої плечі такий груз, як Міністерство внутрішніх справ, в умовах війни. Ще й до того, в умовах реформування. Говорити - говорять. Але реально поки що я такої кандидатури не знаю і не бачив.

Зорян Несторович, ну, оценивая, грубо говоря, трезво… Мы все прекрасно понимаем, что такое высшая политика, интриги плетутся просто на раз, на два, на три и на четыре. Гипотетический вариант. Господин Аваков уходит. Вы готовы уйти вместе с ним. Или вы все-таки постараетесь каким-то образом остаться внутри этой структуры, чтобы хотя бы продолжить то, что вы начали? Или от вас это уже не будет зависеть?

Я вам скажу щиро і відверто, я прийшов з міністром-реформатором. Ми пройшли надзвичайно важкий шлях. І він полягає не тільки в безпосередньо роботі в міністерстві, а й до того роки боротьби з режимом Януковича. І я прийшов в міністерство саме на запрошення Арсена Борисовича для того, щоби підставити йому плече і допомогти йому здійснити ті перетворення, які задумав він і наша команда. Тому, безперечно, якби Аваков пішов, то, безумовно, я би пішов разом з ним. Це правильно насправді, якщо говорити відповідально і ставитися до цих процесів. Зрештою я хочу, щоб ви також розуміли: тут немає взагалі питання утримання на якійсь посаді: чи на посаді міністра, чи на посаді радника. Повірте мені, якщо говорити про мою посаду, то вона більш ніж скромна у вирі тих, скажімо, посад, які на сьогоднішній день взагалі десь обговорюються. Те саме стосується і міністра. Повірте. Він абсолютно адекватно оцінює обстановку. І жодних, скажімо, якихось намагань втриматися ні в кого немає. Є одне намагання - здійснити реальне перетворення, здійснити і закінчити ті процеси, які в надзвичайно складних умовах нам вдалося не тільки втримати, але й розпочати певний розвиток. Як мінімум, почати повернення довіри громадян до органів правопорядку, які роками, десятиліттями просто знищувалися. Оскільки те, що банальна корупція, банальне, знаєте, перетворення міліції в каральний орган і в орган виконання політичних замовлень, особливо який набув просто катастрофічних наслідків і масштабів під час правління Януковича і його межигірської мафії, цілковито знищили цю довіру. І сьогодні її приходиться повертати. І в даній ситуації мова йде тільки про одне. Дуже б хотілося справді завершити те, що ми сьогодні розпочали. Ви знаєте, коли були вибори, безумовно, в мене була можливість і отримати сьогодні депутатський мандат, і бути сьогодні в команді "Народного фронту". Але я свідомо приймав своє рішення і щодо списку, і потім щодо підтримки мого бойового товариша і побратима Андрія Білецького на 217-у окрузі. Оскільки, без бравади і патетики, особисто я налаштований, знаєте, залишити цей слід спільно з командою Арсена Борисовича Авакова, прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, звичайно, президента України, щоби цей шлях був пройдений до кінця і щоб за кілька років люди справді відчули ці зміни і побачили оновлену європейську, українську поліцію.

Зорян Несторович, сейчас еще одна яркая тема - возможный приход иностранцев в правительство. Все прям вибрируют то ли от счастья, то ли от горя. Мы на сайте сделали голосование - отношение людей к этому. Голоса практически пополам разделились: кто-то "за", кто-то "против". Как вы считаете, нужны такие люди, иностранцы?

Давайте так - без зайвого популізму. Я буду говорити з вами щиро і відверто. Особисто мене ця ідея, м’яко кажучи, не дуже радує. Втім я не можу впливати на ці процеси і я з повагою ставлюся до такого рішення і до такої пропозиції президента. Але, зважаючи на всі обставини, потрібно усвідомлювати як позитив, так і ризики. Якщо ці люди позбавляються іншого громадянства і приймають українське громадянство - це, безперечно, крок вперед. І ми розуміємо, що люди справді налаштовані працювати в уряді. Питання тільки в тих безпосередньо кандидатурах і розуміння того, що вони можуть принести українському уряду і, власне, українській державі. Знаєте, тут не тільки питання вже у фахових здібностях, що, безперечно, є превалюючим на сьогоднішній день елементом, але все-таки і питання ментальності, патріотизму і відчуття своєї потреби робити ті здобутки і здійснювати реформування України заради процвітання українського народу і української держави. Дай бог, щоби ці люди так це відчували. І ви ж розумієте, що є й інший фактор. Ну, при всій повазі, при всьому розумінні цих речей, повірте, у нас достатньо своїх спеціалістів, у нас достатньо прекрасних фахівців в різних галузях і економіки, і господарства. І, на мій погляд, можна було б все-таки, безперечно, знайти таких спеціалістів.

А в чем тогда сакральный смысл приглашать их?

Я не можу… це питання. Мені важко коментувати, ще раз кажу. Я з повагою ставлюся до рішення президента. І дай бог, щоб ці нові можливі призначення виправдалися і щоб, скажімо так, ті люди, які будуть працювати, скажімо, державними менеджерами і, тим більше, міністрами, виправдали ту довіру, яку на них буде покладено. Але все-таки мені здається, що абсолютно нормально, коли б ці люди могли працювати радниками, коли б ці люди могли працювати експертами.

Консультантами.

Консультантами. На мій погляд, цього було б достатньо. Втім, ще раз хочу сказати, у мене є одна надзвичайно така… як у громадянина України є одна, на мій погляд, виправдана вимога - це обов’язкове прийняття українського громадянства. Тим більше, ми повинні розуміти й іншу річ. Є питання мови, є питання розуміння, скажімо так, ментальності, в кінці кінців, державної мови, документообігу, питання структуризації тих чи інших міністерств і відомств. Я не кажу, що це неможливо, як то кажуть, надолужити. Але для цього також потрібен час. На мій погляд, у нас зараз часу немає. І сьогодні уряд вже повинне починати працювати. І скажу вам відверто, на моє переконання, взагалі уряд ідеально було б призначати в перший день засідання Ради. І почати вже здійснювати ті реформи, які, безперечно, мабуть, будуть непопулярними. Це також потрібно пояснювати, це також потрібно говорити людям, щоб ніхто не думав, що, знаєте, по одному, як то кажуть, щелчку пальця все зміниться, особливо в умовах реальних бойових дій. Оскільки ми знаходимося в стані війни. І вона не просто не закінчена, а вона ще має, скажімо, небезпеку продовжитися і в значно більших масштабах. І комплекс всіх цих речей, він насправді спонукає до надзвичайно великої відповідальності і нас, і громадянське суспільство, і, в першу чергу, народних депутатів, Кабінет міністрів і президента України. Тобто, якщо всі ці речі будуть якимось чином узгоджені і реалізовані, тоді, дай бог, будемо сподіватися на те, що залучення іноземних або потім вже не іноземних, а, скажімо так, людей із внє, які стали громадянами України і готові працювати, і всі свої сили покласти для того, щоби українська держава розвивалася, то будуть виправдані. 

Зорян Несторович, на каком этапе сейчас находится уже реформа? Она же двигается. Мы общались с господином Гарещенко. Он, в принципе, в общих словах рассказывал. Но это же все двигается. То, что сейчас проходит реформа, на нее не влияет пока формирование нового Кабмина? Она же своим чередом идет?

Дивіться. Попередній Кабмін затвердив принципи реформування. Більше того, в коаліційній угоді це передбачено. Тому я маю сподівання, що після того, як уряд почне працювати, реформа буде рухатися значно швидше. В першу чергу потрібно говорити про те, що вона буде проходити в кілька етапів. Якщо ми говоримо про 2014 рік, тобто закінчення року, то це підготовка законодавчої, документальної бази для здійснення тих перетворень, які будуть уже відбуватися безпосередньо в 15 та 16 році. Тобто це мається на увазі вже конкретні структурні зміни в системі управління і у всій системі Міністерства внутрішніх справ. Цих структурних перетворень буде достатньо багато. Вони повинні рухатися комплексно і в такому розміреному шляху, крок за кроком. Наразі ми проводимо кілька вже пілотних проектів. Це стосується Львівської області, це стосується зараз пілотного проекту в Хмельницькій області по, скажімо так, оптимізації ДАІ і створення єдиної дорожньо-патрульної служби. І цей експеримент уже почався. До речі, досить непоганий зараз уже на попередніх етапах результат. І, власне, так крок за кроком ми будемо рухатися до цілковитих змін. Бо найголовніше, чого ми прагнемо досягти, - це щоб раз і назавжди міліція або ж в подальшому поліція, органи правопорядку все ж таки були і несли соціально-сервісне навантаження, а не виключно каральні функції, як це було задекларовано минулими режимами. Особливо з урахуванням політичної складової. Тому, власне, крок за кроком, я думаю, вже в 17 році люди зможуть в реалії відчути ці перші зміни і перетворення в системі МВС.

Реформа всегда штука болезненная. Она начинается либо снизу, либо сверху. Здесь она началась сверху. Каково настроение личного состава по отношении к тому, что происходит? Ведь происходит сокращение. 20 тысяч милиционеров были уволены.

Понад 20.

Их же нужно кем-то заменить. Хотя бы половину, что называется. Так вот, каковы настроения личного состава внутри структуры?

Ви знаєте, по-різному. Але цікава річ, що і особистий склад, в принципі, вже розуміє необхідність і невідворотність цих процесів. Оскільки це вимога суспільства, це вимога українського народу. І тут важливо відзначити роль міністра внутрішніх справ, який досить скрупульозно підходить до вирішення цих питань і, власне, намагається донести і особовому складу, і керівництву Міністерства внутрішніх справ, і керівництву структурних підрозділів, обласних управлінь, тощо, необхідність цих перетворень. І, безперечно, ми повинні розуміти, що скорочення невідворотні. Ви знаєте, що за наказом міністра внутрішніх справ проводиться люстрація в міністерстві. Особисто я, так само, як і всі, звичайно, подав документи на люстрацію. І мене люструють так само, як це роблять в усіх, скажімо так, інших державних установах, власне, на виконання закону про очищення влади. Це закон. І ми повинні розуміти, що до тих пір, поки ми не зробимо головним принципом роботи не тільки Міністерства внутрішніх справ, а й взагалі державних установ, принципом старим і зрозумілим - закон один для всіх - ми не досягнемо реальних змін. І про це потрібно говорити щиро і відверто. Звичайно, є багато нюансів, є, на жаль, якісь недопрацювання, в тому числі і в цьому законі. Але він прийнятий, він підписаний і він вступив в силу. Подобається це комусь чи не подобається, його потрібно виконувати. Тому у Міністерстві внутрішніх справ будуть люстровані всі. Те саме стосується і переатестації особового складу, яка відбудеться цілковито і безперечно в рамках реформування. Буде проведена повна переатестація особового складу. В наступних роках принципи залучення і підбору кадрів для Міністерства внутрішніх справ і для його структурних підрозділів будуть формуватися згідно з новими стандартами, в першу чергу європейськими принципами, де буде превалювати усвідомлення важливості участі в цій професії. Звичайно, рівень інтелекту, знання, патріотизм, фізична підготовка. І найголовніше - справді щире бажання служити українському народу. І це, повірте, не декларативно. Це просто те, що сьогодні необхідно вже зі шкільного віку, особливо зі старших класів, доводиться до дітей, до юнацтва, до молоді. Оскільки немає більшої честі для справжнього патріота, ніж служити своїй державі.

І тут важливо додати і те, що, безумовно, в рамках реформування Міністерства внутрішніх справ повинна йти мова і про достатньо серйозне збільшення принципів соціального захисту самих правоохоронців і, звичайно, їхнього матеріального утримання і матеріального забезпечення. Тобто збільшення заробітних плат. Оскільки, якщо ми хочемо побороти корупцію в тому числі в лавах Міністерства внутрішніх справ, в лавах правоохоронних органів, ми повинні дати людям альтернативу, дати людям захист для того, щоб у працівника міліції не виникало спокуси, як то кажуть, під’їдатися на стороні. Це нелегкий шлях, я відразу хочу сказати. Бо корупція роз’їдає країну десятиліттями. Вона, знаєте, як той кліщ вчепився, тримає міцно і досить важко багатьох від цього відмовитися. Вони просто звикли так жити. Вони звикли сидіти на схемах, вони звикли сидіти, крадучи з бюджету. Хтось потрошки, хтось багато. Хтось звик займатися поборами у підприємців, знаєте, по базарах бігати, навіть у бабок якісь гроші збирати, у торговців. Все, крапка. Ми повинні вибудувати систему, де у пересічного правоохоронця - від рядового і до керівника підрозділу, до генерала, до заступника міністра і до міністра - не буде просто ніякого бажання брати участь в таких корупційних справах. Оскільки, перш за все, він повинен усвідомлювати, що покарання невідворотне. І друге - він повинен усвідомлювати, що сьогодні він має соціальний захист, його родина має всі соціальні гарантії за будь-яких обставин, в тому числі і в разі, не дай Господь, загибелі правоохоронця. Бо ми ж прекрасно розуміємо, що це саме ті люди, які щоденно ризикують життям заради громадян. Звичайно. А якщо говорити про участь в АТО, то це взагалі не обговорюється. І, звичайно, достойне грошове забезпечення. Дуже важливо розуміти що? Щоби служба в правоохоронних органах, в поліції майбутній - я вже з вашого дозволу буду говорити так, хоча законодавчо поки що це не відбулося - в українській поліції оновленій, європейській стала по-справжньому престижною. Престиж мундиру, престиж служби в правоохоронних органах повинен бути на досить високому рівні, щоб те, що протягом багатьох років, коли у нас зневажливе ставлення, коли у нас такий негатив тільки від того, що ми десь когось побачили, раз і назавжди пішов з нашого повсякденного життя. Це важко. Довіру повертати, повірте, значно важче, ніж її втрачати. Бо, як то кажуть в народі, авторитет заробляється роками, а втратити його можна за одну хвилину. Тому, безперечно, це нелегкий шлях. І особисто я разом з командою Арсена Борисовича прагнемо саме цього. Це, якщо хочете, на найближчі роки це такий стержень, плацдарм, на якому базується все наше життя.

И очень хочется результат увидеть.

Повірте, справді, по-людськи, хочеться потім, колись… хочеться вже сьогодні. Але хочеться колись просто сказати своїм дітям, як би це банально не звучало, по-життєвому, хочеться сказати своїм дітям, що до того, що ми сьогодні маємо, що та поліція, те Міністерство внутрішніх справ, яке ми сьогодні маємо, через якісь роки, я маю до цього також безпосереднє відношення. Це залишити після себе якийсь слід, який би потім, десятиліттями, століттями працював, і в Україні залишити позитивний після себе елемент, про що потім можна було б щиро згадувати.

Зорян Несторович, в проведении реформы какие-то западные институты вам помогают, европейские?

Обов’язково. Я хочу сказати, щоб ви розуміли, в експертній групі нашій, взагалі в комісії брали участь представники практично всіх відповідних структур країн ЄС. Безперечно, нам допомагали і працювали з нами грузини, литовці, поляки, французи, британці, американці. Це напрацювання спільні. І сьогодні ми практично щотижня проводимо консультації з представниками Європейського Союзу. Буквально тиждень тому, в минулий понеділок у нас була велика дуже поважна нарада, в якій брали участь і Ян Томбінський, і брали участь провідні фахівці якраз в сфері реформування органів правоохоронних з багатьох країн світу. Ми їх, до речі, включили зараз, цих представників включили до нашої експертної ради з питань реформування. Тому те, що сьогодні відбувається в Україні, - це не якась калька, що давайте зробимо так, як було в Грузії. Не буде у нас так, як в Грузії. Бо Грузія і Україна - різні держави. Не буде у нас так, як в Литві, не буде так, як в Польщі. Тому що, враховуючи досвід провідних країн світу, потрібно обов’язково орієнтуватися на ті реалії, які існують в Україні. В першу чергу, ментальність, в другу чергу, кількість населення, спроможність держави, економічний стан. Тобто тут всі ці, скажімо так, елементи змушують нас іти не за якимось конкретним прикладом, а від кожного взяти потрошку, але зробити українську реформу. Тобто не реформу, скопійовану на сто відсотків в якійсь інші країні світу. Бо, повірте, так, як це було, скажімо, в Грузії, це неможливо провести в Україні. Так, як це було в Польщі, це неможливо провести. В Литві - неможливо. Але досвід врахували, опрацювали і пішли власним шляхом. Я вам скажу відверто, реформа, запропонована Аваковим, реформа, запропонованою нашою експертною радою, вона справді класна, повірте мені. Єдине, що ми повинні… знаєте, це так свого роду, як конструктор "Лего", який можна складувати. І, напевно, вона тим і цінна, що тут завжди є можливість компромісу в тому чи іншому питанні. Оцінити і зрозуміти: можливо, ось тут краще піти ось таким шляхом. І цей люфт завжди залишається. Але головні принципи, особливо які стосуються, скажімо так, формування безпосередньо управлінської складової міністерством, вони залишаються незмінні. Тут мова може йти про якісь менш дрібні речі. Але все-таки ті головні принципи і засади, які сьогодні задані реформою, вони повинні бути здійснені. І це не обговорюється. Бо за інакших обставин ми її просто ніколи не почнемо. При цьому я вам можу сказати щиро і відверто те, що я говорю всюди, кожного разу, коли мова йде про реформу.

В Україні повинно пройти комплексне реформування країни. Міністерство внутрішніх справ - це всього-на-всього один маленький, але дуже важливий елемент. Можливо, не маленький. Великий, скажімо так. Але це один з, скажімо так, тих складових, без якої не відбудеться комплексного реформування країни. Але без цілковитого реформування в першу чергу судової системи, Генеральної прокуратури, до речі, в тому числі і Міністерства оборони, нам нічого не вдасться здійснити. Особливо сьогодні занепокоєння викликає судова система. Бо насправді те, що зараз відбувається, - це справжня контрреволюція. І контрреволюція на рівні суддів, у тому числі, бачите, на рівні Верховного Суду. Бо це те, що означає - система не хоче здаватися, система б’ється, система не хоче позбавлятися корупції, система не хоче йти на європейський шлях розвитку. Вони хочуть жити в азіатчині. Тому що сьогодні у нас, напевно, через одного суддю треба закривати і саджати щонайменше, по п’ять років давати. Бо якщо ми тільки подивимося на ті рішення, які багатьма з ними приймалися ще донедавна, то там волосся дибки стає. Тому сьогодні говорити виключно про реформування системи Міністерства внутрішніх справ просто не можна. Це злочинно, якщо хочете. Я далеко не хочу ходити. Буквально приклади з недавнього минулого: коли ми заарештовуємо злочинців з гранатометами, з автоматами Калашникова, а суд їх відпускає під особисті зобов’язання. В когось виникає питання: яким чином це рішення було здобуте? Я думаю, що ні в кого не виникає питань. І таких речей багато. Плюс, без редакції і без внесення змін до нинішнього КПК, яке, знаєте, як ми між собою говоримо, Янукович і його мафіозна влада, мабуть, усвідомлювали те, що довго не протримаються, то вони той кодекс ліпили якраз під себе, щоби були можливості, знаєте, люфт без маневру. Без змін сьогодні нічого не відбудеться. Бо ми реально втрачаємо час. І досить часто, саме враховуючи норми нинішнього КПК, ми просто не можемо злочинців затримати і посадити.

Вы затронули достаточно острый вопрос. Я его тоже задавал и коллеге вашему, Антону Геращенко. Что делать с незаконным оборотом оружие, который увеличивается буквально каждый день, каждый час?

Я з цього приводу скажу одне. Це справді серйозна проблема. І я особисто неодноразово на цю тему висловлювався. Бо, на жаль, "для кого война, а для кого мать родная". Це прислів’я має підтвердження має і в нинішніх умовах. І, безперечно, є цілі групи ділків, які сьогодні використовують зону конфлікту для ввезення нелегальної зброї, вибухівки і таке інше. На жаль, багато хто з них користуються, скажімо так, тією ситуацією, роблять це під виглядом волонтерів, роблять це під іншими личинами. І тут ми повинні сказати одне: перед законом всі рівні. І незалежно від соціального статусу, незалежно від своєї навіть участі в тих чи інших процесах, покарання досить сурове за нелегальне ввезення зброї. Це стосується, до речі, не тільки цивільних. Це стосується і військових. Бо, чого гріха таїти, і є нечистоплотні люди і серед представників, скажімо так, Збройних сил та навіть і серед представників добровольчих батальйонів, які використовують зону конфлікту і можливість, як то кажуть, отримати зброю для того, щоб потім її вивезти не завжди для благих цілей. Я так обережно скажу про це. Просто потрібно чітко розуміти. Якщо це стосується військового, то будь-яка ввезена з зони конфлікту зброя є незаконною, незалежно від того. Оскільки справжній військовий, чесний, патріот, справжній доброволець, він знає закон і розуміє, що зброя здається в тій військовій частині, до якої приписаний той чи інший військовослужбовець або представник Міністерства внутрішніх справ. І вже потім ти можеш їхати або виходити в місто, де не відбуваються військові дії. Все інше - незаконно. І це потрібно розуміти. Тому затримуються цілі групи.

Работа ведется, грубо говоря.

Звичайно. І я вам скажу, більше того, якщо в перші дні це було складніше, бо була зовсім така ситуація розбалансована, то зараз уже спільно із нашими підрозділами, Службою безпеки України, Генеральною прокуратурою затримання проводиться, вилучається зброя. І, звичайно, тут вже мова йде в першу чергу про те, що небезпека найголовніша в тому, яким чином потім ця зброя може бути використана. І це не обговорюється. Тому над цим ще треба багато-багато працювати. Але, власне, зараз така робота проводиться. І тут потрібно знову ж віддати належне міністру внутрішніх справ Арсену Авакову, що за ці от місяці вдалося збалансувати і вивести міністерство і наші підрозділи управління зі стану абсолютної деморалізації до стану нормальної і ефективної роботи. Звичайно, ще багато проблем. Звичайно, на жаль, ще багато покидьків, негідників і корупціонерів працює, залишається в міністерстві. Це правда. Якщо ми не будемо про це говорити, то, по-перше, ви мені не повірите, і я, знаєте, буду себе почувати незручно. Та багато ще предстоїть зробити. І, власне, дуже серйозно почистити міністерство від тієї… скажімо, від того непотребу. Але в даній ситуації потрібно усвідомлювати і розуміти: очищення від корупції, очищення від недобросовісних працівників, але ні в якому разі не очищення від справжніх професіоналів, відданих служінню українському народу. Бо, на жаль, зараз трапляються і такі випадки, коли потрапляють ті люди, які, в принципі, не повинні… за яких потрібно триматися двома руками і просити їх навпаки залишатися. Оскільки це професіонали просто "высочайшего полета", як кажуть росіяни. Тому тут потрібно цей баланс витримувати.

Зорян Несторович, одна из трагедий нынешней Украины - Иловайский котел. На каком этапе сейчас следствие, к чему дошли? Возможно, есть секретные данные.

Ми багато вже на цю тему говорили. І розслідування проводиться. Проводить його Генеральна прокуратура України, не Міністерство внутрішніх справ. Але я тут можу сказати тільки одне і повторити те, що я вже неодноразово говорив і під час, коли це відбувалося, і під час, коли, на жаль, сталася ця трагедія, що винні, в тому числі те, що стосується безпосередньо керівництва і в Міністерстві оборони, і тих підрозділів, які відповідали за виконання тих чи інших задач, в першу чергу керівництва вже безпосередньо операцією і тих чиновників в Генеральному штабі, повинні бути виявлені і повинні бути покарані. Власне, як і ті, хто відверто зрадив. Згадайте батальйон "Прикарпаття", який просто знявся з позицій і втік, а їх потім п’яних і абсолютно в неадекватному стані ловили по всій Україні, - знаєте, я хотів би від бахвальства відійти все-таки до усвідомлення того, що героїв потрібно називати героями, а зрадників називати зрадниками, які б посади вони не обіймали і який би рівень соціального статусу у них не був. Тому я сподіваюся, що все-таки розслідування буде доведене до логічного кінця і ми принаймні дізнаємося, що насправді відбулося, і чому ці речі сталися. Бо, безперечно, ви знаєте, говорили по це неодноразово, я думаю, там потрібно ставити питання і колишньому керівництву Міністерству оборони і задавати їх прямо. Але це питання вже, як то кажуть, не мої. Я можу тільки одне сказати: що, знаєте, тут потрібно зараз віддати належне Степану Тимофійовичу Полтораку. Я цю людину давно знаю… власне, знаю недавно. Але, як на мій погляд, давно. Бо з початку проведення АТО він командувач був Національної гвардії. Я думаю, сьогодні кращого міністра оборони в Україні бути не може. Це фахівець. І те, що він сьогодні вже розпочав в міністерстві… До речі, ви знаєте, що починає виправлятися ситуація із постачанням у Збройні сили. Позаминулого тижня я проводив брифінг і розповідав про те, що на безпрецедентну суму в один мільярд гривень було заключено контракти на поставку важкої зброї для передових підрозділів Міністерства оборони. Звільняються чиновники. Ви знаєте, навіть затримання є вже серед керівників в департаменті Міністерства оборони. Тобто він прийшов для того, щоб змінити ситуацію. Тут треба просто в даному контексті Степана Тимофійовича підтримати і дати все-таки йому також змогу це все переварити. Власне, як і те, що він запрошує тепер і запросив на посади в міністерстві - зокрема, того, що буде займатися забезпеченням передової - відомих волонтерів, керівників волонтерських груп, зокрема Ричкової Тетяни, якщо я не помиляюся, й інших. Це дуже важливо. Це якраз те, що сьогодні нам необхідно. Зрозуміло, що міністерство, в якому протягом десятиліть фактично керували агенти ГРУ і ФСБ, змінити ситуацію, зламати за один день неможливо. Це теж враховуючи те, що ми сьогодні воюємо. Але я переконаний у тому, що Полтараку це вдасться. Я, до речі, останніми тижнями неодноразово говорив про те і наголошував на цьому, що після призначення Полторака на посаду міністра оборони ми, наприклад, відчули вперше за останні місяці, як Міністерство внутрішніх справ, реальну от таку вже тісну співпрацю всіх силових структур. Тобто Міністерства внутрішніх прав, Міністерства оборони і Служби безпеки України. Справді зараз діємо як єдиний механізм, як єдина команда, з усвідомленням рівня відповідальності, з коригуванням дій, з чітким, скажімо так, розподіленням тих чи інших функцій. І, повірте, це ще дасть свої результати, коли ми раз і назавжди виметемо всю цю терористичну сволоту і путінські війська з нашої території. Це обов’язково станеться.

Может быть, опять не в вашей компетенции вопрос. Но он беспокоит, по-моему, в последнее время всех. И сегодня в Раде опять его поднимали уже. В чем стратегическая ценность донецкого аэропорта? Почему, даже сегодня договорились с двух сторон прекратить огонь в районе донецкого аэропорта, и он все равно продолжается? Кому он нужен, извините за плохое слово, раздолбанный, без взлетной полосы? Люди, которые там гибнут, их объявляют героями-"киборгами". И все равно за него бьются. Что в нем ценного?

Ви знаєте, мені важко коментувати це з точки зору стратегії. Я не військовий. І, мабуть, командування АТО краще могло б дати відповідь на ці запитання.

Не хотят общаться.

Але там же дорога відкривається, в тому числі, і на Донецьк і, власне, в іншу сторону, вже безпосередньо на наші позиції. Плюс, я думаю, мова йде і про сам аеропорт як стратегічний плацдарм. Ну, не дивлячись на те, що він роздовбаний, не дивлячись на те, що він, скажімо, сьогодні фактично знищений, це територія, яка за певних обставин може приймати важкі транспортні…

По-прежнему?

Після того, як її привести до ладу, може приймати важкі транспортні літаки, в тому числі з Російської Федерації. Тому, на мій погляд, знаєте, це насправді він несе стратегічне навантаження певне як для українського історії, так і для тих, хто сьогодні зі слиною в роті намагається вибити наших героїв, а зробити цього не здатні. Взагалі я думаю, що донецький аеропорт колись увійде не просто в історію, власне, як і інші, скажімо так, битви, якщо хочете, уже в новітній історії України, як і інші ці військові зіткнення, якісь переможні, якісь, на жаль, трагічні, увійдуть в історію, в тому числі і військової справи. Бо те, що сьогодні відбувається в донецькому аеропорту, з боку українських "кіборгів" це не просто подвиг, це не просто самовідданість, це навіть з військової точки зору щось нереальне. Тому що утримувати фактично цю територію - це, на мій погляд, щось таке фантастичне, якщо хочете. Тобто сьогодні ці люди творять історію. І, до речі, пишуть новітню історію Збройних сил України. Бо, по ідеї, витримати ті атаки, які на них здійснюються, ну, просто неможливо. Тим не менше, дивіться, стоять і відбивають. І, до речі, вчора донецький аеропорт атакували, значить, і "кантемирівці" з танками, і регулярні частини російської армії, і російський спецназ. І, як бачите, без результативно. Втрималися. На жаль, є кілька загиблих серед наших бійців, є багато поранених. Але стоять і тримають. Власне, цей шлях, який відкриває дорогу вже на позиції українських сил вглиб території, на сьогоднішній день прийнято рішення не здавати. На мій погляд, напевно, це правильно. Хоча я не стратег. Мені важко говорити, оцінювати це з точки зору стратегії.

У меня еще такой вопрос, Зорян Несторович. Он чисто внутриукраинский. Как вернуть теперь доверие между украинцами, которые остались в ДНР и ЛНР, и украинцами, которые здесь? Такой раскол жесточайший произошел с Донбассом. В итоге это когда-то кончится. Но люди, которые остаются там, они по-прежнему имеют несколько другой взгляд на эту жизнь. Как соединить обратно?

Ви знаєте, історія все розсудить. Те, що сьогодні відбувається там, ми ж повинні прекрасно розуміти, ми вже постійно про це говоримо, що те, що відбулося в ментальності тих людей останніми роками, - це не проблема України. Це, на жаль, проблема відсутності в Україні серйозної інформаційної політики. Це проблема присутності в українській владі корупціонерів, зрадників і, власне, агентів Кремля, які тотально засобами відвертого інформаційного тероризму нав’язували людям ту ментальність, в якій вони перебувають. А розсудить ситуація. Ви ж бачите, що там практично кожного дня відбуваються бунти. Це правда. Ви ж бачите, що насправді терористи російських банд ДНР і ЛНР вбивають, грабують, ґвалтують, мародерствують. Ці люди не здатні забезпечити взагалі будь-які соціальні гарантії для тих людей, які сьогодні перебувають на тимчасово окупованих територіях. Тому люди самі зроблять висновки. Я вам скажу, що…

Очень долгое терпение получается. 

Тут - так. Ви знаєте, це вже, на жаль, є така, знаєте, певна складова ментальності мешканців Донбасу. Але, ви зрозумійте, що ти можеш протиставити людини з гранатометом або людині з автоматом?

Уехать.

Якщо немає за що, якщо немає куди? Тут легко засуджувати. Я мушу сказати, що…

Смотрите, "Укрзалізниця" отменила "паровозы" в ДНР и ЛНР, в ту стороны. И люди, которые могли. И люди, которые могли уехать, теперь не могут уехать, потому что нет поездов, а есть только такси, которое стоит дорого. Причем тарифы известны. Иными словами, нынешнее перемирие превратилось уже в бизнес-проект.

Безперечно.

А зачем официальный Киев обрубает все возможности людям, которые могут оттуда уехать, обрубает все вот эти возможности? Они же граждане.

Ви знаєте, я вам скажу так. Я цих рішень не приймаю. В мене є своя точка зору з приводу цього. Просто, знаєте, напевно, вже пройшло достатньо часу, щоби людям взагалі зробити якісь висновки. Ви знаєте, на початку липня, коли ми прийшли в Слов’янськ, ми були в ці перші дні. І, до речі, міністр там був. Я пам’ятаю це місто. Місто, яке фактично кілька місяців знаходилося в окупації найжорстокішими терористичними бандами: Гіркін, "Моторола", "Абвер". Там були і масові розстріли, і зґвалтування, і фактично вони були під тотальним терором. Я пам’ятаю ці порожні міста, де спочатку люди взагалі виходити на вулицю боялися. І вже через кілька днів почалася ситуація змінюватися. І найбільше мене, ви знаєте, в той період часу, скажімо так, обнадіювали люди, які не були, скажімо… стали патріотами, бо вони, безперечно, там були українськими патріотами, ні, як то кажуть, вибачте, відмороженою "ватою". А люди, які в спілкуванні з нами приходили і говорили: "Послушайте, вы знаете, мы же этим негодяям еду носили, мы же им последнее отдавали". Я маю на увазі ДНРівців. "А вот они потом…" Тобто люди, які змінюють свою здатність змінювати все-таки свою точку зору. Це не означає, що це відбудеться вже зараз і цілковито. На жаль, пропаганда російська і відсутність реальної можливості спілкування з цими людьми вже нинішньої української влади не дає змогу цих тотальних змін. Але те, що свідомість цих людей буде змінюватися, я в цьому переконаний. Знаєте, у нас досить чітка позиція стосовно того, що відбувається і що має відбутися там. До тих пір, поки ми не зрозуміємо, що все одно прийдеться воювати, все одно прийдеться битися з ворогом і все одно прийдеться звільняти цю територію від окупантів, якщо ми хочемо зберегти українську державу і українську незалежність. Крапка. Всі інші розмови тоді можуть говорити…

Переговоры, дипломатические.

Немає з ким перемовин. У нас немає суб’єктів переговорів, крім єдиного - це Кремль. Але ці перемовини мають вестися виключно у форматі - Україна, Європейський Союз, Сполучені Штати Америки і Росія. Ні про які ДНР і ЛНР мова не може йти, бо це міжнародні терористичні банди. Лідери цих банд повинні бути або засуджені, або знищені в рамках проведення антитерористичної операції. Оскільки вони відповідальні за злочини проти людяності і вони відповідальні за масові вбивства українських громадян. Їх можна перерахувати. Тому раніше чи пізніше, я переконаний, це відбудеться. Просто сьогодні ті мирні ініціативи, які, власне, пропонувалися українською владою, на жаль, не спрацювали. Не спрацювали. Мінські домовленості по суті виявилися пшиком. Але є один позитивний момент - вдалося звільнити понад тисячу, якщо я не помиляюся, 1600 військовополонених і заручників з цього терористичного пекла. І вже заради цього, напевно, потрібно було в цей процес заходити. Але що ми бачимо далі? Ми бачимо далі кожного дня обстріли, причому вони збільшуються, їхня інтенсивність. Кожного дня гинуть мирні громадяни. І, власне, ми просто заходимо в якийсь такий тупик. Тому в мене, наприклад, велике все ж таки сподівання на те, що світ усвідомить, і ми зможемо отримати пряму військову допомогу. Вона сьогодні нам необхідна.

Вот странно получается. Вы говорите, что минские договоренности - пшик. При этом ОБСЕ, при этом ЕС, США и Кремль говорят, что говорить нужно только по минским договоренностям, и это основа. 

Правильно. Бо це на сьогоднішній день…

Как это все соединить?

Ні-ні, дивіться, я говорю про те, що дотримання мінських домовленостей з боку конкретно російських терористичних банд і, безперечно, Кремля і Збройних сил Російської федерації - це пшик. Тобто вони не виконували жодного фактично пункту мінських домовленостей. При цьому я наголошую, що українська сторона цілковито виконує ці домовленості. Ви говорите, що не може бути відходу. Правильно. Бо це на сьогоднішній день єдиний легітимізований формат будь-яких взагалі домовленостей по ситуації на Донбасі. Я маю на увазі домовленості міжнародні. Назвемо їх так. Тут я говорив комплексно і мав на увазі саме невиконання цих домовленостей російською стороною. Я думаю, що якби на сьогоднішній день Росія була б зацікавлена, реально зацікавлена в припиненні конфлікту, ситуація була б значно інакша. Але ми повинні розуміти: Путін не зупиниться і ескалація конфлікту перманентно буде продовжуватися - з наростаючою, потім з понижуючою інтенсивністю. Але вірогідність масштабного вторгнення збройних сил все одно залишається, збройних сил Росії на територію України. І сьогодні я думаю, що вже ні для кого не секрет, що приблизно 10-12 тисяч бійців регулярних частин збройних сил Російської Федерації і різних підрозділів батальйонно-тактичних груп перебувають на периметрі українсько-російського конфлікту в Донецькій та Луганській області. Це не обговорюється. Більше того, сьогодні їм поставлено завдання якимось чином усмирити деяких ватажків цих банд терористичних, які останнім часом б’ються не тільки з українськими військами, а в тому числі між собою. І там йде мова вже про десятки загиблих у цих міжсобойних конфліктах, де головною складовою є перерозподіл, в тому числі і так званої гуманітарної допомоги, яка надходить з Російської Федерації: як у вигляді безпосередньо грошей, так і у вигляді зброї та навіть якихось там незначних партій харчів. Тобто вони крадуть все. По суті людям не дістається нічого. Тому що це люди без будь-яких моральних принципів. Як правило, представники кримінального світу. Причому саме таких, ну, як кажуть серед уголовників, "беспредельщики". Багато з Росії. До речі, щоб також ви розуміли, що приблизно 50-60% представників терористичних банд - це найманці і представники безпосередньо Російської Федерації. І вони якраз там зараз створюють територіальні банди, які беруть під контроль ту чи іншу частину території, обкладають поборами населення. І, на жаль, це теж, мабуть, те, що все-таки відкриє людям очі і допоможе насправді усвідомити, що таке насправді ці так звані ДНР і ЛНР.

Последний вопрос, Зорян Несторович. Вопрос вот какой. Я его задавал и господину Геращенко, в том числе. Несостыковка по информации, которую выдает СНБО, ОБСЕ, Минобороны, МВД. К примеру, вы уже упомянули ту самую Кантемировскую дивизию, которая массировано перешла границу с Украиной и теперь долбает по донецкому аэропорту. Эта информация появилась. Ее озвучивал СНБО. После этого появляется ОБСЕ, которая говорит: мы ничего не видели, такого нет. После этого появляется НАТО и говорит: ребята, извините, вот то, что мы видим сверху, никаких танков не было. Что мне ответил господин Геращенко? Он сказал, что они перешли ночью, когда со спутников ничего не видно. Их замаскировали под промышленные здания. А дальше они прошли. Звучит немножко смешно, извините. Я к тому, что мы, как люди телевизионные, мы хотим видеть доказательства. Потому что ни чьи слова не подвергаются сомнению. Это плохо. Мы сидим с вами и общаемся. Вы сказали: я хочу с вами говорить открыто и честно. С большим удовольствием. Я поэтому вам задаю этот вопрос. Потому что, с кем бы я ни говорил, вышедшими из Иловайского котла и прочее-прочее, я спрашивал: вы когда-нибудь там видели кадровую российскую армию? Нет, говорят, мне о них рассказывали. И они все говорят, что им рассказывали. Никто не видел. Ни Семенченко их не видел, ни человек по кличке "Писатель" их не видел, тоже оттуда выходил, ни Рубан их не видел, никто их не видел. Но при этом все говорят, что Кантемировская дивизия там, спецназ ГРУ там, все там. Дайте телевизионщику доказательства, чтобы мы это спокойно показали.

Ви знаєте, що стосується, по-перше, Іловайська. Справді спецназ ГРУ працював. І безпосередньо в Іловайську. І саме снайперські групи спецназу ГРУ працювали по нашим бійцям. Що стосується регулярних частин, були заведені регулярні частини збройних сил федерації в Іловайськ. І саме вони здійснювали артилерійські обстріли, і саме вони спричинили цей котел. Оскільки ситуація, як ви знаєте, на той момент наступ українських військових, власне, не на жарт налякав Путін, і він масовано увійшов на територію України по всьому периметру, в тому числі Новоазовськ, я маю на увазі вже південну частину, ближче до Маріуполя. І ця лінія фронту зберігається і на сьогоднішній день. Тому ми ж адекватні люди з вами і прекрасно розуміємо, що бойовики, при всій своїй кількості, не здатні здійснити такі масштабні військові операції, які відбуваються.

Во "Второй чеченской", они не способны абсолютно?

Послухайте, це зовсім інша ситуація. По-перше, їм там не так багато. І, власне, ви також повинні розуміти, що і безпосередньо збройними формуваннями, незаконними збройними формування і ЛНР, і ДНР керують кадрові військові, що неодноразово було підтверджено перехопленими в тому числі і розмовами, перехопленою, скажімо так, оперативною інформацією. І надано до відкритого доступу. З ними не важко ознайомитися. Що стосується Кантемирівської, Таманської та інших дивізій, частини яких присутні в Україні - це взагалі, я думаю, насправді жодних сумнівів стосовно цього немає. Тому що частина тих, хто сьогодні знаходиться в Донецьку, просто не виходили з України. Тобто вони як 24-го масовано сюди, серпня, увійшли, частина їх вийшла справді на так звану ротацію, але частина залишилася тут. І це справді регулярні підрозділи російської армії. Інше питання, що вони використовуються виключно для здійснення військових операцій. Тому щодо переходів масованих, то таких переходів останнім часом було достатньо багато. І НАТО, до речі, і саме ж ОБСЄ не раз підтверджували те, що колони військової техніки заходять. Чому відмовлялися - це питання до ОБСЄ. НАТО, до речі, жодного разу не відмовлялося. І коли командування НАТО заявляло про те, що таки ввійшли, вони показували супутникові фотографії. І, власне, це було доказом введення значних колон військової техніки, в тому числі і живої сили. Ми ж прекрасно розуміємо, що так в званих гуманітарних конвоях також заходить і техніка, і розвідувальне устаткування, і засоби, скажімо так, наведення, і жива сила. В цьому, я думаю, сьогодні вже сумнівів немає. Якщо там є якийсь гуманітарний груз, я вже говорив, приблизно ми вважаємо, що це до 5%, який робиться на откуп для картинки на телебаченні, показати, що щось роздають. І, до речі, зверніть увагу, що коли навіть вони відкривають ці машини, там, як правило, де є якась частинка якихось харчів, то навіть машина не заповнена. Тобто вони це навіть це досить непрофесійно роблять. А що стосується представників Кантемирівської дивізії - це справді оперативна інформація, вона з’явилася не сьогодні. Вони присутні там постійно. І досить серйозні танкові підрозділи. І тому тут, коли мова йшла про донецький аеропорт, то справді спецназ і танки Кантемирівської дивізії атакували наших "кіборгів". Власне, атаки ці були відбиті. Тому я говорю не про конкретний день переходу. Бо, звичайно, коли ми говоримо про Кантемирівську дивізію, то це не вся дивізія. Її фізично вивести з-під Москви, де вони знаходяться, цього б ніхто не робив. Але їхні підрозділи, які здійснюють тактичні переміщення і потім переходять нелегально кордон або в же перейшли, сьогодні перебувають на території Донецької і Луганської області. Я ще раз хочу сказати, що приблизно 10-12 тисяч солдатів і офіцерів регулярних військ Російської Федерації наразі знаходиться на території України. Тому саме ці підрозділи і здійснюють військові операції в тій чи іншій частині по периметру проведення бойових дій в зоні конфлікту. І саме вони, власне, керують і, до речі, навчають в тому диверсійно-терористичним, скажімо так… диверсійно-терористичній роботі бойовиків. І саме вони керують в тому числі тими чи іншими операціями вже безпосередньо. Мова йде в першу чергу про донецький аеропорт, Дебальцеве, південний напрямок. Тобто там справді керують кадрові офіцери Російської Федерації.

Сейчас, правда, последний вопрос. 

Будь ласка.

Вы в курсе, что там, где ДНР и ЛНР, работает совместная группа двух генштабов - украинского и российского. Люди, которые занимаются разведением сторон на точки без ведения огня. 86 человек от Генштаба России и, по-моему, если память не изменяет, 73, по-моему, человека из Генштаба Украины. Мы звонили в Генштаб Украины. Нам подтвердили это и сказали, что ребята работают там с июля. Только про их деятельность почему-то никто не говорит никогда. Вы знаете про эту группу?

Звичайно, ця інформація є і я про це чув неодноразово. Який функціонал покладено - мені важко сказати. Я можу сказати, що якщо це робиться, ну, як бачимо, на жаль, ця робота поки що не дала ніяких результатів. Тому, мабуть, варто іноді якісь речі переглядати. Хоча особисто для мене взагалі важко розуміти і усвідомлювати, як ми на сьогоднішній день можемо говорити про такі речі з тими, хто безпосередньо здійснює агресію на територію України. Тих, хто дає накази вбивати, тих, хто дає наказ здійснювати терористичні акти, тих, хто власне сьогодні зацікавлений в ескалації конфлікту в Україні і взагалі перегляду принципів встановлення світової демократії. Ми ж прекрасно розуміємо, що Путін - це фашист. Тільки його форма фашизму сьогодні має назву "рашизм". І, на жаль, божевільний диктатор, як ми бачимо, здатний на все. При цьому, не дивлячись на все, що він робить… Тут хотів би згадати. Згадайте тільки буквально протягом останніх тижнів ці показові запуски "Булави" і показові порушення кордону і провокації на кордоні з Північноатлантичним альянсом. І плюс, звичайно, тут ще й Україна. Це такий, знаєте, посил всьому світу, що, дивіться, плювати я хотів на ваші санкції, плювати я хотів взагалі на все, що ви робите. Тим не менше, знаєте, ситуація в Росії все гірше і гірше, нафта все дешевше і дешевше. На жаль, але це не наша вина, "груз 200" продовжує масовано перетинати кордон. І їдуть вбиті російські солдати назад в цинкових гробах. Тому я думаю, що все одно прийде час, коли і росіяни прокинуться від цієї летаргії. Бо, розумієте, сьогодні одна насправді не менш божевільна, ніж Гітлер, людина, Путін, намагається шантажувати не тільки Україну і європейську спільноту, а в першу чергу власних громадян. Тому що насадження такого тоталітаризму в кращих традиціях НКВД 37-38 року і, звичайно, вибудовування тоталітарної системи правління, рано чи пізно змусить людей, росіян прокинутися. Хоча це складно. Бо технології, які сьогодні застосовуються Путіним, в тому числі в інформаційному просторі, в тому числі і в так званому, як я це називаю "сексотизмі", тобто, де кожен стає "сексотом" і стучить на сусіда, на товариша, на друга, - сьогодні в Росії ці процеси настільки активно запущені. Напевно, хорошим якраз є прикладом те, що відбувається сьогодні в культурному середовищі в Росії, я думаю, ви знаєте, де частина діячів відкрито і чесно можуть висловлювати свої позиції, а інші, як то кажуть, показово, принижуючи їхню честь і гідність, приймають зовсім іншу сторону. Тому раніше чи пізніше це відбудеться. І я хотів би зараз сказати вам пророчі слова: з війною на Україні і з перемогою України в цій війні, в чому я жодним чином не сумніваюся - це, звичайно, відбудеться не завтра і не післязавтра, але це обов’язково відбудеться - російська імперія в тому форматі, в якому вона існує зараз, перестане існувати. Путін погано закінчить, повірте, бо історія ніколи не бреше. І я думаю, ви не згадаєте жодного диктатора-маніяка, який би закінчив, скажімо так, більш менш зрозуміло і добре. Можливо, крім Мао Цзедун. До речі, я думаю…

Пиночет.

Піночета судили. Піночет був засуджений. До речі, якраз по Піночет не все так просто. Все-таки Піночет вивів економіку Чилі із піке і привів її до розквіту. Втім, звичайно, це диктатура була, військова диктатура. І я думаю, що Путіну скоро треба буде оглядатися туди на Китай, на Дальний Восток. Треба буде дивитися на Сибір, треба буде дивитися на Якутію, на Туву, на Марій Ел. Там люди почнуть просинатися. Вони почнуть розуміти, що, вибачте, словами класика, "щось у датському князівстві". Бо Москва і Санкт-Петербург - це все-таки не вся Росія. На що і будемо сподіватися. Я думаю, що разом зі світовою спільнотою, разом з українським народом і спільно з тими громадянами Росії, які прокинуться, ми здолаємо путінський "рашизм" і не дамо можливості цьому антихристу здійснити перерозподіл свідомості у світі. Бо сьогодні світ ділиться на чорне і біле: цивілізація з боку демократичного, цивілізованого світу, планетарна цивілізація, і планетарне зло з боку однієї, вдумайтесь, всього однієї людини - нинішнього президента Росії. До речі, як ви бачите, і Казахстан, і навіть Білорусь вже досить так починають скептично реагувати на певні процеси. Власне, будемо домагатися того, щоб Путін якомога рішень здувся, а ми якомога раніше перемогли і очистили нашу землю від цієї сволоти "рашистської" і від окупантів.

Спасибо.

По информации Сайта MIGnews.com.ua. www.mignews.com.ua

 

Группы в социальных сетях: Группа Донбасс информационный в ВКонтакте   Группа Донбасс информационный в Facebook   Группа Донбасс информационный в Googleplus   Донбасс информационный в Одноклассниках   Донбасс информационный в Твиттере
Отправить пост в социальную сеть:
Google +

Поиск по сайту :

stat24.meta.ua
Copyright © 2011 - 2016 | www.donbass-info.com | При копировании информации с сайта активная ссылка обязательна!